Океан є джерелом нескінченної енергії, а потенціал хвиль оцінюється в понад 2 мільйони мегават. При цьому хвилі належать до відновлюваних джерел енергії, що може стати гідною заміною сонячній та вітровій енергії. Саме тому винахідник з Ванкувера Чарльз Хейнс вирішив спробувати трансформувати хвилі в електроенергію, встановивши електростанцію неподалік будинку. Далі на ivancouver.
Як з’явилась ідея створення станції
Якось Хейнс шукав альтернативні системи живлення для свого будинку. Ідею використання сонячної станції відкинув одразу, оскільки у Ванкувері частіше похмура погода. А використання вітрових генераторів теж не було поширеним засобом отримання енергії. Тоді Хейнс разом з дружиною ліг спати, а через дві години прокинувся через шум хвиль, що розбивались на пляжі залива Хоу. Тоді з’явилась ідея спробувати використати їх енергію. Десятки запитів до хвильових енергетичних компаній, які планували створити власний хвильовий двигун, ніякого результату не дали. Тоді Хейнс вирішив почати працювати самостійно.
Перші моделі станції і принципи їх дії
Прототип станції він встановив за 800 метрів від пляжу Врек. Перша модель мала вигляд великої металевої руки. Вона гойдалася вгору-вниз на хвилях, що призводило до вироблення електроенергії. Але через рік роботи ця рука зламалась. Тоді Хейнс повернувся до креслярської дошки.
Тоді було створено новий дизайн. Описуючи простими словами, станція мала вигляд “пончика на паличці”, що має поплавковий механізм дії. “Пончик” — це поплавок діаметром три метри, товщиною два метри і вагою 10 метричних тонн. “Палиця” — це стовп, вмонтований у морське дно, по якому поплавець рухається вгору та вниз разом із хвилями. Додатково поруч з двигуном винахідник встановив лічильник, аби можна було перевірити кількість виробленого електричного струму.
Хоча берегова лінія Британської Колумбії не має найбільших хвиль або приливних рухів порівняно з іншими частинами Канади чи решти світу, менші хвилі цілком підходять Хейнсу. За його словами, з його поплавковою конструкцією більш звичайні швидкі хвилі здатні змусити поплавок двигуна подолати більшу відстань, ніж це було б із більшими повільними хвилями.
Потужність двигуна
Двигун здатний виробляти від 1 до 20 кіловатів потужності. Але найбільші значення, що фіксувались винахідником, становили 12 кВт, що виробляються від великих хвиль під час шторму. Більшу частину року хвилі невеликі, генерують від 1 до 4 кВт. Втім цього вистачає для освітлення будинку та роботи електрочайника, мікрохвильовки, холодильника та іншої побутової техніки.
Та навіть при такій потужності хвильовий двигун є кращим варіантом за сонячну панель чи вітрогенератор. Як зазначає Хейнс, сонячна енергія та вітер генерують періодичну енергію, а хвилі — безперервну. Тому з хвильовим генератором завжди виробляється енергія.
Від успішного запуску проєкту пройшло 11 років, коли Хейнс заснував Neptune Equipment Corp. Компанія займається випробуванням хвильових двигунів Нептун. Така технологія може допомогти невеликим прибережним громадам отримувати електроенергію замість використання дизельних генераторів, зменшуючи утворення парникових газів. До того ж хвильові електростанції можуть виконувати роль хвилерізів, захищаючи порти, гавані і береги від руйнування.
Але, попри всі переваги, лише 1 % світової від згенерованої електроенергії припадає на хвильові електростанції. Незначне використання хвильових двигунів пов’язано перш за все з високою вартістю отримання енергії. Один кіловат електрики, отриманий на ХЕС в кілька разів дорожчий за аналогічний на ТЕС і АЕС.
