Ендрю Маккеллару вдалося здобути славу канадського астронома, й стати першим ученим, який виявив те, що міжзоряний простір має молекулярну матерію, пише ivancouver. Також він виявив космічне випромінювання, що залишилося після того, як стався Великий вибух.
Саме про це вченому йтиметься у нашому матеріалі, з посиланням на thecanadianencyclopedia.com.
Ранні роки
Майбутній учений народився у місті Ванкувер у багатодітній сім’ї. Закінчивши школу, він вступив до Ванкуверського університету, де зайнявся вивченням математики та фізики.
Після того, як у 1930-му навчання в університеті добігло кінця, Ендрю вступив до аспірантури при Каліфорнійському університеті.
Згодом він вирішив подати заявку до організації, представленої Національною дослідницькою радою. В результаті його забезпечили дворічної постлікарської програми навчання в такому навчальному закладі, як Массачусетський технологічний інститут.
Початок кар’єри астронома
1935-й ознаменувався для нашого героя тим, що його запросили до астрофізичної обсерваторії. Там він активно зайнявся проведенням астрофізичних досліджень.
Коли почалася Друга світова війна, Ендрю став службовцем Канадського Королівського флоту при управлінні, яке займалося оперативними дослідженнями.
Грандіозне відкриття
1940-й ознаменувався для Маккеллара воістину грандіозним відкриттям. Він перший зміг виявити, що міжзоряне середовище наділене молекулярною речовиною. При цьому йому вдалося визначити спектр, представлений органічними сполуками ціаногену та метину. В 1941-му, коли Ендрю завершив роботу над спектричним аналізом ціаногенних молекул, він зміг визначити температуру навколишнього простору. Згідно з його дослідженнями, вона дорівнювала -271 градусу Цельсія.
Однак на той час дане відкриття не оцінили в наукових колах.
Видатним канадським хіміком Герхардом Герцбергом було зазначено, що температурні виміри наділені дуже обмеженим значенням.
Справедливо сказати, що через двадцять п’ять років Арно Пензіасом і Робертом Вільсоном було зроблено відкриття мікрохвильового випромінювання, яке виходило з небесних областей. Так ось його температурний показник збігся з тим, про який раніше говорив Маккеллар, коли він виявив факт його повсюдного поширення, а також взаємозв’язок з тим випромінюванням, яке залишив Великий вибух.
Таким чином, Маккеллар заслужено мав стати володарем Нобелівської премії. Однак, на жаль, цього не сталося через його раптову смерть.
Керівні посади
Повертаючись до наукових відкриттів Маккеллара, слід зазначити, що в повоєнний час він знову повернувся до Канади. І протягом 1952-1953-х, він обіймав посаду запрошеного професора в Торонтському університеті.
Протягом 1956-1958-х він очолював Тихоокеанське астрономічне товариство, а в 1959-му йому довірили керівництво в Канадському астрономічному товаристві. Там він і працював, доки раптово не помер. Причиною смерті стали ускладнення, які спричинила лімфома. Він заразився нею тоді, коли служив на військовому флоті.
Наступні відкриття у сфері астрономії
Говорячи про астрономічні відкриття Маккеллара, справедливо відзначити, що він переважно працював у такій сфері, як молекулярна спектроскопія.
Так, він став першим із вчених, який зміг оцінити температуру, властиву міжзоряному газу (а, отже, і глибокому космосу). Він зробив це, ґрунтуючись на лінійних збудженнях, якими відрізняється дублет СN.
Вчений також довів, що вуглець-азотядерний цикл є джерелом енергії для таких об’єктів, як вуглецеві зірки.
Варто сказати, що оцінку температури астроном згодом підтвердив шляхом того, що відкрив космічне мікрохвильове фонове випромінювання, температурний показник якого становив 2,725 градусів за Кельвіном.
Загалом, за всю свою наукову кар’єру вчений написав сімдесят три наукові роботи.
Фото: jb.man.ac.uk, astro-canada.ca