Канада – це країна, де спорт розвивається дуже активно, пише ivancouver. Та й загалом цілком можна сказати, що канадці ведуть здоровий та активний спосіб життя. Дивовижна природа в поєднанні з її неймовірними краєвидами так і спонукає до тривалих прогулянок, а також занять спортом на свіжому повітрі.
Крім цього, самі люди чітко усвідомлюють цінність і важливість міцного здоров’я, а також бадьорості духу, тому без жодного перебільшення можна сказати, що спорт для жителів Канади — найкращий друг. Така тенденція властива практично всім канадським містам. Особливо це, звісно, стосується великих мегаполісів. Ванкувер у цій частині не є винятком і спортивне життя там також ведеться надзвичайно активно.
Численні спортивні змагання, конкурси, забіги, турніри, матчі – все це є невід’ємною частиною ванкуверського життя. Саме до цього міста нерідко з’їжджаються мешканці з інших канадських населених пунктів для того, щоб насолодитися тією чи іншою спортивною подією.
Варто відзначити, що Ванкувер є малою батьківщиною для багатьох професійних спортсменів. Завдяки завзятій праці, багатогодинним тренуванням, неймовірній силі волі, твердості характеру та прагненню мрії, їм вдалося досягти справжнього успіху та високих результатів. Звичайно, основою для цього була освіта, якою ванкуверські навчальні заклади забезпечують молодь. Зокрема, якщо ми говоримо про спортивну спрямованість, то важливо зазначити, що у Ванкувері можна вибрати школу зі спортивним ухилом, закінчивши яку дитина може сміливо почати будувати спортивну кар’єру.
Крім цього, в місті є чимало різноманітних гуртків, секцій, курсів тощо. Саме там, зазвичай, зароджується талант того чи іншого майбутнього спортсмена.
Однак повернімося до теми, що Ванкувер є містом, де з’являються на світ майбутні зірки спорту.
В нашому матеріалі, з посиланням на books, ми хочемо розповісти про спортсмена, якому вдалося набути справжнього успіху, і який також народився у дивовижному місті Ванкувер.
Персі Вільямсу вдалося здобути світову славу канадського легкоатлета. Він ставав переможцем забігів на сто та двісті метрів під час проведення Олімпіади 1928-го, яка проводилася у місті Амстердам. Також він був екс-рекордсменом світу зі спринту на стометрову дистанцію. У 1979-му його нагородили Канадським орденом.
Всупереч захворюванню
Герой нашого матеріалу був єдиною дитиною у батьків. Коли йому виповнилося п’ятнадцять років, він захворів на ревматизм. З цієї причини лікарі заборонили йому будь-які фізичні навантаження. Але через те, що школа, де навчався хлопчик, вимагала участі в різних змаганнях, йому довелося розпочати тренування зі спринту. Це заняття виявилося для юнака настільки успішним, що в 1927-му він уже зміг досягти звання місцевого чемпіона.
Скромний спортсмен та прихід слави
Проте спортсмен ніколи не страждав на завищену самооцінку, тому, коли в двадцятирічному віці він став переможцем канадського відбіркового туру на Олімпіаду, він дуже здивувався цьому.
Його тренеру, Бобу Грандеру, і самому Вільяму, заради того, щоб заробити кошти на довгу дорогу, довелося почати працювати офіціантами та посудомийками в різних ванкуверських закладах громадського харчування.
Певна частина грошей була пожертвована ванкуверськими шанувальниками спортсмена.
Персі знову був дуже здивований, коли йому, не докладаючи особливих зусиль, вдалося стати володарем олімпійської медалі в стометровому забігу. Пізніше шанувальники спортсмена змогли насолодитися повторенням його успіху на двохсот метровій дистанції.
Таким чином, додому він повернувся у статусі національного героя-володаря двох золотих медалей.
9-го серпня 1930-го наш герой зміг довести невипадковість свого успіху, коли він став канадським світовим рекордсменом з такого виду спорту, як легка атлетика.
Серйозна травма
Також у 1930-тому він був переможцем сто рядового забігу під час проведення Ігор Британської Імперії. Ці Ігри ознаменувалися для нього розривом сухожиль лівої ноги. Згодом це спричинило неможливість його повноцінних виступів на арені великого спорту.
Так, у 1932-му під час Ігор його дискваліфікували в ході проведення фінального забігу на сто метрову дистанцію. Після закінчення Олімпіади Вільямс закінчив з великим спортом і почав кар’єру страхового агента.
В 1971-му, коли помер його тренер, спортсмену поставили питання щодо того, який внесок тренера в його особистий спортивний успіх.
За словами Вільямса, тренерський внесок був стовідсотковим.
Військовий період
Серпень 1940-го ознаменувався для Персі вступом до лав ополчення. У графі про рід діяльності в нього було зазначено, що він є торговим службовцем. У графі про релігію згадувалася його приналежність до Англіканської церкви.
Коли почалася Друга світова війна, наш герой служив громадянським пілотом. Він займався перегоном літаків, постачаючи їх канадським авіалініям. Пізніше йому запропонували посаду цивільного льотного інструктора за Канадських Королівських Військово-повітряних сил.
Висока нагорода
Крім усього іншого, Вільямса запам’ятали, як першого та єдиного канадського олімпійського чемпіона, який відповів відмовою на запрошення уряду взяти участь у літніх Олімпійських іграх 1976-го.
1979-тий ознаменувався нагородженням нашого героя Канадським орденом.
Щедрий вчинок
У 1980-му він вирішив пожертвувати свої високі нагороди у вигляді двох золотих медалей за участь в Олімпіаді 1928-го. Спортсмен передав їх до фонду ванкуверського Залу, присвяченого спортивній славі. При цьому Вільямс сказав, що йому хотілося б, щоби наступне покоління їх помітило й запам’ятало. Але за кілька тижнів стався інцидент, в результаті якого медалі були вкрадені.
Самотність
Щодо особистого життя, то в цій частині наш герой виявився не таким успішним, як у спорті.
Так, свою сім’ю він не створив, і протягом усього життя жив з мамою до самої її смерті в 1977-му. Згодом спортсмен виявився абсолютно самотнім. До того ж його почав мучити хронічний артрит.
Раптова смерть
Герой нашого матеріалу захоплювався колекціонуванням зброї. І доля розпорядилася так, що він наклав на себе руки, застрелившись зі зброї, яку йому вручили, як учаснику Олімпіади 1928-го. При цьому передсмертну записку спортсмен не залишав. Тому його смерть стала справжнім шоком для всіх.
Справедливо зазначити, що в 1950-му канадська преса віднесла Вільямса до кращих канадських легкоатлетів двадцятого століття.
Таким чином, Персі Вільямса можна віднести до спортсменів, чия кар’єра стояла набагато вище за їх особисте щастя. І потім, коли (як це часто трапляється) в спортивному житті настає певний перелом чи травма, вони стають глибоко нещасними та самотніми людьми. Тому що вони в одну мить розуміють, щоб залишилися зовсім одні, без близьких та родини. А весь свій час вони були постійно зайняті тільки й винятково кар’єрою.
Отже, біографії таких видатних спортсменів цілком можуть бути своєрідними уроками для всіх оточуючих. Адже, якою б не була карколомна кар’єра, важливо не забувати про себе й своє особисте, яке точно стане прекрасним доповненням до життя, а також допоможе стати впевненішим, успішнішим, і звичайно ж, щасливішим.
Фото: wikipedia, m.sports
