Як відомо, ВІЛ/СНІД – це одна з найбільш страшних і глобальних проблем двадцять першого століття, пише ivancouver.net. Багато людей швидко завершують свій земний шлях після того, як їм було поставлено цей злощасний діагноз.
Однак деяким із них вистачає сили духу не лише продовжувати займатися своєю справою, а й намагатися приносити максимальну користь оточуючим. Причому нерідко можна спостерігати, що люди зі смертельним діагнозом, ніби поспішають жити. Здається, що всі вони прискорюють життєвий темп, сподіваючись встигнути якнайбільше до приходу неминучого кінця.
Пітера Джепсон-Янга в Канаді пам’ятають, як лікаря, який у 1990-х займався просуванням обізнаності та освіти в галузі ВІЛ/СНІДу. Також він вів цикл телевізійних передач “Щоденники доктора Пітера”. Завдяки цій серії програм, лікарю вдалося задокументувати особистий досвід хворого на СНІД. А документальне кіно про життя лікаря, зняте через рік після того, як він помер, було номіновано на Оскар.
Пітера цілком можна віднести до числа людей, які, дізнавшись про страшний діагноз, не тільки не опускають руки, але, як ми вказали вище, живуть “на підвищених швидкостях”.
Відчувши неможливість продовжувати лікарську практику через брак сил, відібраних захворюванням, наш герой вирішив розпочати новий проєкт. Як виявилося, згодом він приніс велику користь людям, а також допоміг “підняти завісу” фізичного та емоційного стану людини з діагнозом СНІД.
Докладніше про життєвий шлях Пітера Джепсона-Янга, – в нашому матеріалі, з посиланням на drpeter.org та imdb.com.
Ранні роки та страшний діагноз
Наш герой з’явився на світ у 1957-му в Британській Колумбії. Все його дитинство пройшло в Нанаймо. Після того, як Пітер у 1975-тому закінчив школу, він став студентом медичного факультету в Університеті Британської Колумбії.
Після того, як наш герой успішно пройшов ординатуру та медичне навчання, 29-го вересня 1986-го йому поставили страшний діагноз – СНІД.
Справедливо зазначити, що станом на 1990-ті Джепсон-Янгу вдалося прожити з таким діагнозом довше за інших жителів Британської Колумбії.
Створення телепрограми
Вже в 1989-тому наш герой не міг займатися продовженням медичної практики. Причиною цього стало слабке здоров’я. Пізніше Пітер захопився просвітництвом населення у питанні СНІДу. І саме це спонукало його на те, щоб розпочати трансляцію по телебаченню “Щоденників доктора Пітера”. Такі передачі допомогли нашому герою ділитися своїми думками та хвилюваннями з глядачами.
Таким чином, серія програм Пітера складала сто одинадцять епізодів, які виходили в ефір упродовж 1990-1992-х.
Заснування Фонду
Важливо, що незадовго до того, як наш герой помер, ним було засновано Фонд, який допомагав людям боротися зі СНІДом.
А Фонд, у свою чергу, зайнявся заснуванням Центру доктора Пітера, до складу якого входив спеціалізований будинок для людей похилого віку, а також програма з денного медичного догляду, яка призначена для підтримки людей з ВІЛ/СНІДом.
Таким чином, Пітеру Джепсон-Янгу вдалося увійти в історію, як доктору з великою силою духу й великим сміливим серцем.Тому що тільки хоробра й відважна людина може не побоятися дивитися в очі власної смерті, й знаючи неминучість швидкого кінця, зайнятися діяльністю, яка буде максимально корисною для людей.
Напевно, окрім суспільної цінності, програми Пітера допомагали і йому самому. Адже таким чином він не залишився зі страшним діагнозом віч-на-віч. У нього з’явилася нагода ділитися потаємним зі своїми глядачами.
Ну, а передачі нашого героя через стільки років після його смерті цілком справедливо вважати одкровенням людини зі страшним діагнозом СНІД.
Фото: drpeter.org
