Технологія IMAX була створена канадською компанією IMAX Corporation, яка починала свою діяльність у Ванкувері. Система створила новий стандарт у кінематографі завдяки високій якості звуку та зображення. Далі на ivancouver.
Демонстрація IMAX-технології
IMAX-технологія, штаб-квартира якої розташована в Торонто, є найуспішнішою системою кінотеатрів у світі. З моменту свого заснування як Multi-Screen Corporation у 1967 році IMAX розробила й запровадила численні технології, спрямовані на повне занурення глядача у кінематографічний процес. Основний принцип роботи IMAX полягає у тому, що новітні технологічні рішення у кіно ведуть до створення ще більш реалістичного та захопливого кінематографічного досвіду. Саме IMAX робить фільми яскравішими, а також візуально та аудіально приємнішими.
IMAX виникла в культурному контексті “Експо 67”. Співзасновники корпорації Грем Фергюсон, Роман Кроїтор та Роберт Керр брали участь у популярних великих і мультиекранних кіноекспериментах, що були частиною Монреальської Експо. Разом з інженером Вільямом Шоу, ще одним співзасновником, вони розробили систему камер, що дозволяла створювати високоякісні зображення та проєкцію на великому екрані. Група Fuji замовила у них створення великоформатного фільму для виставки “Експо 70” в Осаці, використовуючи їхню новорозроблену систему камер. Тоді презентували фільм “Тигреня” (Tiger Child, режисер Дональд Бріттейн, 1970) – перша кінострічка у форматі IMAX.
У 1971 році в Торонто було відкрито перший постійний кінотеатр IMAX. А перший кінотеатр формату Omnimax (або IMAX Dome) із вигнутим екраном було встановлено у Космічному театрі імені Рубена Г. Фліта (Reuben H. Fleet Space Theatre) в Сан-Дієго у 1973 році.
Де розташовані?
Загалом системи проєкції IMAX є в 129 кінотеатрах по всьому світу. Багато з цих кінотеатрів розташовані в спеціально побудованих приміщеннях у таких туристичних та освітніх установах, як-от Національний музей авіації та космонавтики у Вашингтоні, “Мініатюрний парк” (Taman Mini Park) у Джакарті й Музей цивілізації в Галлі. Кінотеатри IMAX та фільми також виступали як центральні елементи павільйонів на багатьох виставках. Йдеться про Канадський павільйон на “Експо 86” у Ванкувері, де демонструвався 3D фільм “Переходи” (Transitions, Колін Лоу та Тоні Іанцело, 1986), та на “Експо 92” в Севільї, де був показаний фільм “Відкриття” (Discovery, Колін Лоу та Тоні Іанцело, 1992). Саме цей кінопроєкт глядачі могли побачити у форматі IMAX HD, адже його знімали з подвійною швидкістю (48 кадрів на секунду замість 24). Завдяки цьому фільм вийшов дуже високої якості.
Що це за технологія та як вона працює?
Стандартний фільм IMAX використовує плівку 70 мм, розміщену на боці, з 15 перфораціями (тобто дірками на боці плівки), що позначають розмір кожного кадру. При проєкції зображення в десять разів більше, ніж у звичайному комерційному 35 мм кіно, що робить його приблизно восьмиповерховим. Для того, щоб адаптувати цей формат, проєктори просувають плівку вперед за допомогою “Обертової петлі” (“Rolling Loop”), розробленої австралійцем Роном Джонсом. Цей унікальний метод працює, рухаючи плівку хвилеподібним рухом, що забезпечує високі стандарти фокуса та стабільності гігантського зображення. Як спеціалізований кінозал, корпорація IMAX є вертикально інтегрованою і бере участь у виробництві, постпродакшн, дистрибуції, проєктуванні театрів, а також в оренді проєкційних та камерних технологій.
Шукаючи інноваційні способи звукового та візуального покращення фільмів, IMAX продовжує розвивати нові кінематографічні системи. Експерименти включають передовий 3D IMAX Solido, IMAX Simulator Rides та IMAX Magic Carpet, який має прозору підлогу, через яку можна побачити другий екран. Завдяки цьому створюється ілюзія польоту. Крім того, останнім часом IMAX все більше залучається до виробництва “кінопаркатракціонів” – коротких тематичних фільмів для парків розваг. Це можуть бути кіно, які використовують рухомі платформи, вібрацію, зміни нахилу сидінь, а також візуальні ефекти, щоб глядачі відчували, ніби вони рухаються разом із подіями на екрані. Першим таким “кінороллеркостером” став атракціон “Назад у майбутнє”, який відкрили в 1991 році в Універсальних студіях Флориди (Universal Studios Florida).
Бібліотека IMAX складається більш ніж зі 180 фільмів, хоча корпорація має права на розповсюдження лише близько 40% з них. Фільми в основному є документальними, серед яких найпопулярнішими є “Мрія жива” (Грем Фергюсон, 1985), про місію космічного шатла, “Пожежі Кувейту” (1993), номінований на “Найкращий документальний фільм” премії Оскар, “Титаніка” (Стівен Лоу, 1991), про експедицію відомого затонулого корабля, “Синя планета” (Бен Бертт, 1990), “Роллінг Стоунз: У Максі” (Жюльєн Темпл, 1991) та драму “Крила мужності” (Жан-Жак Анно, 1995).
Відомий внесок Романа Кройтора в Національну кінематографічну раду Канади (NFB) у 1950-х роках, а також історія залучення співробітників NFB до створення фільмів IMAX свідчать про тісний зв’язок між IMAX і цією кінематографічною організацією. Серед кінематографістів NFB, які працювали над фільмами IMAX, можна назвати таких видатних діячів, як Колін Лоу, Джон Споттон, Дональд Бриттен, Тоні Янцело, Джон Н. Сміт і Ернест МакНабб.