Ванкувер дарував світу величезну кількість по-справжньому обдарованих особистостей, пише ivancouver. Вони стали успішними представниками різних сфер людської діяльності. Однією із найяскравіших областей, де прославили себе уродженці Ванкувера, є наука. Ванкуверські вчені розробили безліч ідей, концепцій та теорій, які були впроваджені в різні галузі інженерії, медицини, геології, екології, біології, фізики, хімії, соціології, математики тощо. Ці наукові діячі були удостоєні найвищих і найпочесніших нагород, які довели їхнє суспільне визнання та важливий внесок у науку.
В нашій статті ми хотіли б згадати одного з найвідоміших вчених із Ванкувера – Роберта Фредеріка Крісті. В науковій сфері його знають як фізика-теоретика, який був одним із учасників Манхеттенського проєкту. Також він був астрономом і упродовж 1977-1978-х очолював Каліфорнійський технологічний інститут.
У нашому матеріалі, з посиланням на webofstories.com, ми докладніше розповімо про цього талановитого вченого, а також його шляхи в науковій сфері.
Початок шляху
Вчений народився 14-того травня 1916-го в місті Ванкувер. Його батько був інженером-електротехніком, а мати – вчителькою.
У 1932-му нашим героєм було закінчено середню школу. Причому він був володарем найвищої випускної екзаменаційної оцінки у всій Британській Колумбії. Із цього приводу він отримав Академічну медаль від губернатора. Також йому надали право на здобуття безкоштовної освіти у Ванкуверському університеті. В 1935-му він став володарем бакалаврського ступеня, а в 1937-му — магістерським.
Його дисертація стосувалася теми про те, як приєднуються електрон та утворюється негативний кисневий іон.
Важливий проєкт
Пізніше Робертом було прийнято рішення щодо вступу до аспірантури при Каліфорнійському університеті.
В 1941-му наш герой став володарем чергового наукового ступеня, і його запросили працювати до Іллінойського технологічного інституту. Але паралельно він був задіяний у групі вчених університету Чикаго, які створювали перший ядерний реактор.
Коли вдалося створити Лос-Аламоську лабораторію, нашого героя запросили взяти участь у Манхеттенському проєкті. Він навіть зміг розробити ідею, відповідно до якої цілісну (непусту) субкритичну масу плутонію можна за допомогою імплозивного вибуху максимально стиснути. Таким чином вона стає надкритичною. А це, в свою чергу, є суттєвим спрощенням, на відміну від ранніх варіантів, яким була необхідна маса з порожниною.
Науково-викладацька діяльність
Після участі в згаданому проєкті наш герой продовжив займатися науково-викладацькою діяльністю. Згодом він навіть став деканом, проректором та президентом університету.
Нові інтереси
1960-ий ознаменувався виникненням у нашого героя інтересу до такої сфери, як астрофізика. Він зайнявся тим, що почав створювати перші практичні чисельні моделі, які мали допомогти описувати зоряні процеси.
За це Королівським астрономічним товариством Робера було відзначено почесною медаллю. Протягом 1980-1990-х він був одним із членів Дозиметричного комітету при Національній науково-дослідній раді. Ця організація вивчала фактичні радіаційні наслідки японських бомбардувань. Такі дослідження допомагали краще розуміти медичні ризики, які несе радіаційне опромінення. Тож, важливість і актуальність цих досліджень є надвисокою.
Наш герой помер 3-го жовтня 2012-го. Його вважають останнім із тих, хто був безпосереднім учасником Манхеттенського проєкту.
Фото: findagrave, telegraph.co.uk
