Елізабет Глідл народилася 5 грудня 1988 року у Ванкувері. У дитинстві батьки записали її майже до всіх спортивних секцій, що були доступні у початковій школі, включно з грою у фастбол. Але жага саме до легкої атлетики прийшли під час одного з шкільких уроків фізкультури. Більше на сайті ivancouver.
Перше метання списа
Перший спис Ліз Глідл кинула під час уроку фізкультури у восьмому класі. Вона була єдиною серед однокласників, хто зміг докинути спис та не вдарити себе в потилицю. Тоді дівчину запросили до шкільної команди з легкої атлетики. Ліз змогла доволі швидко опанувати кидання та покращувати свої результати. За здогадками самої дівчини, цьому могли посприяти навички гри у фастбол.
Незабаром вона взла участь у міських змаганнях з легкої атлетики, де змогла кинути спис на 17 метрів. У 2004 році, коли дівчина вже навчалась у 10 класі, Елізабет посіла третє місце на Чемпіонаті середньої школи Британської Колумбії та виграла молодіжний Чемпіонат Британської Колумбії та Молодіжний чемпіонат Канади з метання списа. Тоді дівчина вирішила зосередити всі зусилля тільки на легкій атлетиці, покинувши інші спортивні секції. Восени того ж року Ліз приєдналась до місцевого клубу легкоатлетів.
Влітку 2005 року вона була чемпіонкою Канади серед молоді, а також увійшла до молодіжної збірної світу на змаганнях у Марокко, де метнула 50,51 м, встановивши новий молодіжний рекорд Канади та фінішувавши п’ятою.
Участь у міжнародних змаганнях
Елізабет переїхала з Ванкувера у Летбрідж у 2012 році, коли вирішила взяти участь в Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні. Тренувалась під наглядом Лоуренса Стайнке. Наполеглива праця дозволила не тільки потрапити до канадської легкоатлетичної команди, а й стати першою канадською жінкою, яка дійшла до фіналу Олімпійських ігор з метання списа з 1968 року, де посіла 12 місце. Вона також була першою канадською жінкою-олімпійкою з метання списа з 1988 року.
У 2013 році через травму спини довелось зробити невелику перерву у тренуваннях. Але після відпочинку наступний рік виявився надзвичайно продуктивним для спортсменки. Вона двічі побила свій канадський рекорд, фінішувала п’ятою на Іграх Співдружності в Глазго, здобула бронзу на Континентальному кубку та отримала золото на Гран-прі Бірмінгема в Діамантовій лізі.
У травні 2015 року Елізабет покращила власний рекорд до 64,83 метра. Цього ж року вона виграла золото на Панамериканських іграх, що проходили в Торонто, а також вийшла у фінал на Чемпіонаті світу з легкої атлетики та виграла срібло у фіналі Діамантової ліги в Цюриху.
Вдруге Елізабет взяла участь в Олімпійських іграх у 2016 році, що проходили в Ріо, але до фіналу не дійшла. Натомість фінал чекав її у наступному році на Чемпіонаті світу з легкої атлетики, попри те, що у той час вона страждала від запалення одного з сухожиль метальної руки, через який подальші змагання у тогорічному сезоні закінчились.
Досягнення 2018 року розпочались на Іграх Співдружності в Голд-Кості. Її найкращий кидок у сезоні (61,53 м) був досягнутий на змаганнях Діамантової ліги в Шанхаї, де вона посіла п’яте місце. У 2019 році вона виграла срібло на Панамериканських іграх у Лімі. Тоді вона була призначена капітаном збірної Канади на Чемпіонаті світу з легкої атлетики 2019 року.
Що мотивує спортсменку на нові досягнення
Кожного разу, збираючись на Олімпіаду чи інші змагання, Елізабет має на меті продемонструвати особисті рекорди та намагається провести найкращу серію метань у своєму житті. Спортсменка розуміє, що все контролювати у житті неможливо, тому перед черговим виходом намагається зосередилась на тому, щоб з’явитися й кинути якомога далі. Метання списа приносять жінці велике задоволення, тому сама участь у змаганнях, незалежно від результатів роблять її щасливою.
