Гастінгський іподром є одним з найстаріших спортивних об’єктів Ванкувера. Кінні перегони щоразу збирають тисячі відвідувачів, охочих поспостерігати за кіньми та провести час з азартом. Але мало хто знає, що кінний спорт у Ванкувері з’явився раніше за сучасний іподром. А до його будівництва кінні перегони влаштовували прямо на центральних вулицях. Детальніше на сайті ivancouver.
Кінні перегони у центрі міста
Першими організаторами виступили Джордж Блек і Сем Брігхаус, вони обрали трасу, що починалась на Пасіфік-стріт у Йейлтауні і пролягала на північ вгору по Хоу-стріт, а закінчувалась біля готелю “Ванкувер”.
Спочатку організатори планували використовувати вулицю Джорджія, оскільки вона була дуже широкою, але через нещодавно зрублені широкі дерева та сильний дощ навесні 1887 року Джорджія була заповнена багнюкою. Тоді вирішили використати вулицю Гранвіль на південь до Йейлтауна, щоб траса була готова до перегонів у День Домініону.
У той день у перегонах брало участь п’ятеро коней. Перегони в цьому районі відбулися ще до утворення самого Ванкувера. Першими скаковими кіньми на Беррард-Інлет були Браян О’Лінн, Джорджа Блека та Сонний Ден, останнього так назвали через опущені очі, через що він здавався сонним.
Будівництво іподрому
У 1888 році міська рада надіслала запит до уряду провінції Вікторії з проханням надати землю в районі Гастінгса (на той час це була власність провінції, а не частина міста), аби збудувати на цій ділянці новий міський парк. Парк назвали Східним й крім прогулянкових зон, він також містив місце для кінних перегонів.
Перша траса почала функціонувати у 1892 році. У 1890 до уряду провінції було надіслано новий запит від новоствореного жокейського клуба на орендування частини землі. Внаслідок чого близько 6 гектарів землі було передано клубу для проведення перегонів. Серед учасників клубу були члени міської ради, відомі бізнесмени і навіть колишній віцегубернатор провінції.
Перших коней привозили на пароплаві з Вікторії. Дістатись до траси було також нелегко. Трамвай до початку 1900-х років у цей район не ходив, тому охочим подивитись кінні перегони доводилось їхати екіпажем по ґрунтовим дорогам або користуватись спеціальним човном, який з’являвся у дні перегонів.
Гастінг парк під час Другої світової війни
Коли 8 грудня 1941 року Канада оголосила війну Японії, на узбережжі Британської Колумбії проживало близько 22 000 тисяч осіб японського походження. Більшість мешкали в районі Ванкувера, інші розміщувались у віддалених місцях узбережжя.
Тоді виникли переживання щодо небезпеки з боку цієї японської громади, які розпалювались сенсаційною пресою та расистськими переконаннями. Тоді уряд посилив контроль над громадою. Було конфісковано понад 1200 рибальських човнів, припиняли діяльність японських газет та шкіл. Японські громадяни чоловічої статі були відправлені в трудові табори. Всі японські канадці зобов’язані були зареєструватися. 24 лютого 1942 року прем’єр-міністр Вільям Лайон Маккензі Кінг видав серію наказів у раді про евакуацію всіх осіб японського походження до захисних зон. Однією з таких зон було обрано Гастінг Парк, де облаштували тимчасовий табір для утримання населення японського походження, що проживало на околицях Ванкувера.
Першу групу людей привезли 16 березня. А на піку заселення, тут перебувало 3866 осіб. Надалі, аби розвантажити Гастінг парк, велику кількість людей щодня відправляли до інших місць проживання чи роботи. Гастінгс парк як фільтраційний табір офіційно закрився наприкінці вересня 1942 року.
Розширення іподрому
У 1950-х роках траса для перегонів була розширена до сучасних п’яти восьмих милі. У 1965 році збудували велику трибуну, розраховану на 5 тисяч місць. А через три роки встановили освітлення та започаткували нічні перегони.
